Стажування у Латвії: український погляд на європейську країну

Наприкінці березня 2014 року п'ятнадцятеро молодих бібліотекарів з різних куточків України пройшли стажування у Латвії. Навчальна поїздка здійснювалась у рамках всеукраїнської програми "Лідерство" від Творчого Центру ТЦК та програми "Бібліоміст". А оскільки серед відібраних за конкурсом п'ятнадцятьох щасливчиків опинилась і я, не можу не поділитися враженнями з читачами свого блогу.

У чому відмінність бібліотек Латвії  від українських, я воліла б розповісти більш детально в окремому пості. Цей запис про те, які враження справляє Латвія в очах українського гостя країни (себто моїх), коли приїжджаєш до неї вперше.

У Латвію українська делегація бібліотекарів прибула 23 березня, це була неділя. Одразу з аеропорту Риги ми вирушили у Юрмалу, де й проживали протягом стажування в готелі "Лієлупе", що отримав свою назву від латвійської річки. 



Дорогою до Юрмали з вікна автобуса я побачила на обочині викинуте сміття, порожні пляшки та склянки тощо. Перша думка, яка промайнула у мене в ту мить: колишня радянська країна, нічому дивуватись. Друга думка: тут, мабуть, багато росіян. Потім сміття на узбіччі більше не зустрічалось, але вздовж лісово-паркової зони, повз яку ми їхали, зустрічались повалені й не прибрані дерева, що в той похмурий день справляло враження якоїсь незрозумілої забутості. Однак, коли ми прибули у Юрмалу, все стало на свої місця.

Стажування у Латвії розпочалося з візиту до Юрмальської міської думи. Мера міста під час наших відвідин не було, але від того прийом не став менш теплим. Натомість були керівник Юрмальського об'єднання бібліотек Сарміте Бренце та керівник відділу культури Юрмальської  міської думи Агнесе Мілтиня, що виступили перед нами з презентаціями. 

 

З найкращих блогерських міркувань я записувала обидва виступи на відео, але в обох панянок голос був досить ніжним та й сиділа я від них далекувато, тому чути заледве. Я просто лишу посилання на відео з пані Агнеси Мілтиня тут, а ви, за бажання, прислухайтесь: https://www.youtube.com/watch?v=lA6rOtftYmk. Що цікаво - відділ культури Юрмальської міської думи було створено лише наприкінці минулого року. Він виступає, скоріше, партнером бібліотечного
об`єднання, а не координуючим його роботу чи контролюючим органом.
     
Після Юрмальської міської думи ми вирушили до бібліотеки Кемері - одного із районів міста. Про неї у відео нижче розповість Атіс - головний бібліотекар.

Бібліотека Кемері, наскільки я зрозуміла, не найкрутіша у Юрмалі, як і сам район. Але у районі Кемері є кілька всесвітньо відомих родзинок цього міста. 

Серед них - "Лісний дім"  та славнозвісний санаторій Кемері у формі величезного білого човна, який за часів незалежності Латвії так і не змогли відроди, знайшовши інвестора. Вся причина у тому, як нам пояснили самі латвійці, що санаторій продається без землі навколо нього - вона є недоторканою територією і частиною природничого парку. А, відтак, "підвішений стан санаторію" не найкращим чином впливає на економіку цього кварталу й міста загалом - колись він забезпечував роботою досить багатьох людей.  

Лісний дім

Санаторій Кемері

Серед інших "символів" Юрмали, які на мене, - це концертний зал "Дзінтарі" (його відвідати не вдалось, у той час був саме ремонт), Юрмальський міський музей на вулиці Йомас  (у ньому нам розповіли про історію розвитку курорту)  та узбережжя Балтійського моря.

Юрмальський міський музей

Біля цієї кулі фотографуються чи не всі туристи
- один із місцевих юрмальських символів

Балтійське море завжди холодне.
Юрмальці кажуть, що воно прогрівається максимум до +20*С

Окрім Юрмали, враження від Латвії у мене по собі лишили ще Рига, Вентспілс та Кулдіга. У цих містах я, більшою мірою, знайомилась з бібліотеками. Однак деякі із них були настільки грандіозними, що це враження навряд чи переважили б будь-які інші заклади. 

Кулдіга вразила мене найбільшим у Європі водоспадом та вуличним кінотеатром. 

Вентспісл - чистотою й охайністю вулиць та споруд, різнобарвними декоративними коровами по всьому місту та зайцями, кораблями, витонченою, ніби рояль, бібліотекою Парвенті. Запам'яталось місто ще тим, що у ньому були приспущені прапори 25 березня - у день пам'яті жертв комуністичного геноциду...
Рига грандіозна своєю архітектурою в історичному центрі, "Замком світла" (12-поверховою національною бібліотекою, що відкриється лише влітку, а поки що доступна для іноземних делегацій та VIP-персон - й мені теж пощастило відвідати її ще до відкриття), пам'ятником Свободи замість Леніна, що постійно охороняється вартовими.

Коротко про бібліотеки Латвії - у цій слайд-презентації:

Стажування молодих українських бібліотекарів у Латвії from Наталя Ткачова